Щодо справи про позбавлення батьківських прав

         14 квітня 2016 року Ватутінським міським судом Черкаської області розглянуто цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини до громадян З. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відповідно до якого було позбавлено громадян З. батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини та передано її органу опіки та піклування для подальшого влаштування, а також стягнуто з них на користь особи або установи, де буде утримуватися дитина аліменти на її утримання в розмірі ¼ частини всіх видів заробітку та доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду та судовий збір на користь держави.

Згідно із вимогами ст.150 СК України батьки зобов'язані займатися вихованням дитини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити  здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ст.164 СК України

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

5. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому КПК України, розпочинає досудове розслідування.

6. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Коментар: 1. Батьківські права та обов'язки належать до невідчужуваних. Але якщо ці права та обов'язки використовуються не за призначенням, можлива їх втрата через позбавлення батьківських прав. По суті це є особлива сімейно-правова міра відповідальності по відношенню до батьків, тобто осіб записаних в якості матері та батька дитини в свідоцтві про народженні.

Якщо запис про батька відбувся в результаті визнання батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК), особа, що набула батьківських прав і обов'язків може бути їх позбавлена на загальних підставах.

Умовами застосування цієї міри відповідальності є:

1) здійснення батьком (матір'ю) правопорушення, передбачене ст. 164 СК;

2) наявність вини в діях батька (матері);

3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю (особа, визнана недієздатною, особа не може бути позбавлена батьківських прав);

4) дитина не досягла повноліття.

2. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

В залежності від конкретної ситуації в сім'ї позбавленню батьківських прав можуть передувати превентивні заходи впливу на батьків (бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім'ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності), відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ст. 170 СК).

Позбавлення батьківських прав повинно бути результатом свідомої поведінки батьків (одного з них). Якщо вони не в змозі розумно керувати своїми діями та вчинками з причини, що від них не залежать (тяжке психічне захворювання, слабоумство, інвалідність тощо), то, за загальним правилом, їх не можна позбавити батьківських прав.

Таким чином, наявність вини батьків належить до обов'язкових умов позбавлення батьківських прав.

Дитина може бути визнаною такою, що позбавлена батьківського піклування, навіть при відсутності вини батьків. Наприклад, діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки (ст. 2 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей").

При відсутності вини батьків застосовується не позбавлення батьківських прав, а встановлення опіки (піклування) над дитиною (ст. 243 СК).

3. Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлюється вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який складається з шести пунктів. Він охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини. Для задоволення позову достатньо впевнитись в одному з них. На практиці, найчастіше має місце сукупність підстав для позбавлення батьківських прав. В будь-якому випадку маємо справу з ситуацією, коли дитина, її життя, здоров'я, виховання знаходиться в небезпеці. Причому така небезпека має суспільно значимий характер.

4. Прагнення підвищити відповідальність батьків, зміцнення правових гарантій захисту прав дитини спровокувало виникнення нової підстави для позбавлення батьківських прав - відмова забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявлення щодо неї батьківського піклування.

При цьому мається на увазі, що така відмова не викликається причинами, визнаними судом поважними (тяжка хвороба, інвалідність, відсутність будь-якого житла тощо). Сам по собі факт існування у батьків (одного з них) складних побутових умов підлягає критичній оцінці в кожній конкретній ситуації.

Законодавець з розумінням ставиться до ситуації народження дитини одинокою матір'ю. Якщо одинока матір бажає помістити в дитячий заклад народжену нею дитину на виховання, дитячий заклад зобов'язаний прийняти дитину за утримання і виховання повністю за державний рахунок (п. 4 Указу Президіуму Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства, про встановленні найвищого ступеня відзнаки-звання "Мати-героїня" і заснування ордена "Материнська слава" і медалі "Медаль материнства").

Наведене правило стосується лише ситуації народження дитини одинокою матір'ю. Тому вона не вправі відмовитись забрати дитину, наприклад, з медичного закладу, де вона проходила курс лікування. Що стосується пологового будинку (відділення), то якщо одинока мати залишає тут новонароджену дитину без вираження волі влаштувати її в іншу сім'ю або до дитячого закладу на повне державне утримання, слід оцінювати її поведінку як неправомірну і говорити про наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

5. Найбільш розповсюдженою підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання батьками обов'язків по вихованню дитини. Ця підстава займає найбільшу питому вагу серед інших підстав ч. 1 ст. 164 СК.

Ухилення від виконання батьківських обов'язків передбачає систематичне невиконання обов'язку турбуватись про дітей, в чому воно б не виражалось (не годувати, не забезпечувати необхідним одягом, медичною допомогою, словом не робиться нічого для задоволення життєво важливих потреб дитини)

Частіше за все байдуже ставлення до страждаючої від голоду, холоду, хвороб дитини сполучається з руйнуючою особистість дитини поведінкою батьків (пияцтво на очах дитини, перетворення дитини у свідка аморальних вчинків тощо).

6. Жорстоке поводження з дитиною, як одна з підстав для позбавлення батьківських прав, означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза нею.

Фізичне насилля може проявлятись в побоях, спричиненні фізичних страждань у будь-який спосіб. Психічне насилля виражається в погрозах, вселення відчуття страху, придушення волі дитини.

Якщо до дітей застосовують фізичне чи психічне насилля інші члени сім'ї, а мати (батько) не протидіють цьому, то позбавлення батьківських прав можливо на підставі ст. 164 СК.

7. Хронічний алкоголізм або наркоманія відносяться до тяжких захворювань, пов'язаних з повним ураженням вольової сфери людини. В сім'ї батьків - хронічних алкоголіків частіше за все діти голодують, не мають самого необхідного, за ними ніхто не доглядає. Діти мимоволі вбирають в себе нездорову сімейну атмосферу, від чого страждають морально і фізично. Небезпека хронічного алкоголізму батька (матері) і в тому, що цей стан є першопричиною виникнення інших підстав позбавлення батьківських прав.

Наявність хронічного алкоголізму повинно підтверджуватись відповідним медичним висновком. Всякого роду припущення з цього приводу не допускаються. Для позбавлення батьківських прав за цією підставою немає необхідності у попередньому визнанні батька (матері) - хронічного алкоголіка обмежено дієздатним в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 36 ЦК.

Від хронічного алкоголізму слід відрізняти побутове пияцтво. Тоді поведінка батьків, їх ставлення до дітей оцінюється через призму інших підстав позбавлення батьківських прав.

8. Експлуатація дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва є ще однією підставою для позбавлення батьківських прав. Ч. 6 ст. 150 СК забороняє будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Зловживають батьківськими правами особи, що заставляють своїх дітей займатись жебрацтвом, бродяжництвом, проституцією тощо. В будь-якому випадку батько (мати) використовує безпомічний стан дитини, яка напряму залежить від батьків, що демонструє свою владу. Зловживання, як правило, не носить разового характеру, а виражається у цілому ряді дій та вчинків батьків.

9. Засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини є ще однією підставою для припинення батьківських прав. До умисних злочинів щодо дитини можна віднести замах на вбивство, намагання довести до самогубства, тілесні пошкодження, зараження венеричною хворобою, зґвалтування, залишення в небезпеці тощо.

Особа, що вчинила такого роду злочини, не може бути носієм батьківських прав та обов'язків, захищати права своїх дітей, представляти їх інтереси. Однак позбавлення батьківських прав на цій підставі можливе лише після вступу в силу відповідного судового вироку.

10. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (ч. 3 ст. 164 СК). Не можна говорити про позбавлення батьківських прав взагалі без конкретизації дитини, стосовно якої відбувається таке позбавлення. Не допускається позбавлення батьківських прав по відношенню до дитини, яка ще не народилась.

11. Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перерахована в ст. 164 СК, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини. Іноді мають місце небезпечні прояви цієї протиправної поведінки у формі кримінально-караних діянь (замах на вбивство дитини, нанесення дитині тілесних пошкоджень, залишення в небезпеці, посягання на статеву недоторканність тощо).

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу (ч. 4 ст. 164 СК).

При оцінці такого роду дій батьків слід враховувати, по-перше, ступінь їх суспільної небезпеки, по-друге об'єктивну сторону скоєного.

Коли шкода дитині спричиняється неумисно через збочене уявлення про сімейну педагогіку, пов'язане з неприборканим характером батька (матері) як вихователя, його власними аморальними звичками, є підстави для позбавлення його батьківських прав.

При прямому умислі на вчинення аналогічних дій (бездіяльності) очевидною є необхідність притягнення батька (матері) до кримінальної відповідальності.

Матеріали цивільної справи про позбавлення батьківських прав можуть бути долучені до кримінальної справи. Не виключається також, що суд буде змушений зупинити провадження у цивільній справі у зв'язку з неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства (п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК).

У виключних випадках сполучення двох видів відповідальності сімейно- і кримінально-правової здатне дати необхідний ефект.

12. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини (ч. 5 ст. 164 СК). Позбавлення батьківських прав змінює сімейно-правовий статус батьків; іншим стає і правовий статус дітей, хоча відомості про дітей до актового запису про народження не змінюються. Ніяких позначок про позбавлення батьківських прав в документах, що засвідчують особу, яка втратила ці права, закон не передбачає. Ця обставина ускладнює в майбутньому захист прав дитини, дозволяє особам, позбавленим батьківських прав користуватись тими правами, які ним вже не належать.

Ч. 5 ст. 164 СК не містить обов'язку суду стосовно надсилання інформації про рішення суду про позбавлення батьківських прав до органів опіки і піклування за фактичним місцем проживання дитини. Безумовно така інформація необхідна і повинна входити до кола обов'язків суду, який ухвалив рішення про позбавлення батьківських прав.

13. При відмові в позові про позбавлення батьківських прав суд може винести попередження, що в разі ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, батько (матір) може бути позбавлений батьківських прав.