У випадку невстановлення договором позики розміру процентів після спливу передбаченого в ньому строку повернення коштів слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 7.09.2016 (справа №6-1412цс16).
Як зазначив ВС, згідно з ст.599 Цивільного кодексу зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки згідно з договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За чч.1 та 3 ст.1049 ЦК, позичальник зобов’язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 536 ЦК передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Їх розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором. Отже, констатував ВС, якщо договором не встановлений розмір процентів, він визначається на рівні облікової ставки НБУ.
_03_03.png)
